історично-інформаційний екскурс

Повз цієї будівлі ми ходимо майже щодня.

Воно пережило революцію 17-го року і Другу світову війну.

Йому вже 108 років.

Це Хрестовоздвиженський храм.

Або Друга військова церква Катеринослава.

У дворі нашої академії.

Трохи передісторії, яка передувала появі цього храму, щоб зрозуміти, чому саме військова і чому саме на цьому місці.

У першій половині XIX століття Катеринослав був досить спокійним провінційним містом.
На початку століття нічого не віщувало змін усталеного життя міста. Однак в 1853 році почалася з одного боку знаменита, а з іншого - сумнозвісна Східна або Кримська війна, прославлена своєю 349-денною героїчною та драматичною обороною Севастополя.

Незважаючи на те, що бойові дії відбувалися далеко за межами Катеринославщини, війна змінила весь уклад її життя. Катеринослав - перший великий губернський центр на північ від Кримського півострова - став стратегічно важливим тиловим центром. Через наше місто пролягав маршрут, по якому до Севастополя везли боєприпаси, військове спорядження та провіант, а з Криму - поранених воїнів. Катеринослав того часу називали «місто-шпиталь».

В межах міста військово-продовольчі обози рухалися вулицями Казанською (колишня Карла Лібкнехта, нині Грушевського) та Військовою (нині проспект Пушкіна). Військова вулиця отримала свою назву саме в цей час.

Після завершення Кримської війни в Катеринославі був розквартирований, аж до Першої світової війни, штаб і два полки піхотної дивізії: 133-й Сімферопольський і 134-й Феодосійський. Перший із зазначених полків розміщувався в казармах нижче вулиці Героїв Крут (колишня Фурманова), тоді вулиця називалася 2-а Бригадна. Другий полк - в казармах на вулиці Лагерній (зараз просп. Гагаріна).

Саме тому, що місті був розташований військовий табір, в Катеринославі будувались не тільки звичайні парафіяльні храми, а й військові.

Військових храмів у нас в місті було два.

Перша військова церква.

І Друга військова або полкова церква або Другий Хрестовоздвиженський храм. Саме наш.

Що таке «військовий храм» взагалі?

Це храми при військових підрозділах (полках, бригадах, кораблях).

Спочатку це були похідні церкви, які слідували з військовими по всіх місцях бойових дій. Вони представляли собою звичайний похідний намет з престолом і полотняним іконостасом і обов'язково з іконою-покровителькою полку.

У цих храмів існувала ціла низка особливостей, які відрізняли їх від інших церков.
Полкові храми були не тільки місцем, де відбувалися богослужіння, в якому зазвичай брав участь весь полк, де воїни сповідалися, причащалися, хрестилися, вінчалися, але й місцем, куди поміщалися військові реліквії, штандарти і розміщувалися пам'ятні дошки з іменами полеглих однополчан.

Часто перед храмами встановлювалися скульптурні пам'ятники на честь перемог полку, будувалися пам'ятні каплиці. В склепах полкових церков, а іноді і в самій церкві робились поховання найзнаменитіших однополчан і їх командирів.

Забігаючи вперед скажемо, що в нашому храмі таких поховань не було.

Перша військова церква Катеринослава

У 1885 році, на південь від Ярмаркової площі (нині це орієнтовно пл. Соборна), на прохання Військового відомства, Міська дума виділяє на перехресті вулиць Бригадної і Казарменої [нині - на перетині вулиць Героїв Крут та академіка Чекмарьова] ділянку для будівництва храму. І одночасно з будівництвом казарм (зазначимо наперед, що то були не Феодосійські казарми) будується невелика дерев'яна церква, виконана за типовим проектом. У тому ж 1885 році вона була побудована. В історію Катеринослава цей храм увійшов як «Перша», а згодом «Стара військова церква» або ж Архієрейська (оскільки знаходилася на подвір'ї архієрея).

Будівля церкви - дерев'яна, була обкладена цеглою, крита залізом, вікон - 25, печей - 4, дверей - 7. Архітектура та більша частина оформлення церковної будівлі значної цінності не мали. Була вона досить низька, і головне, вміщувала замало військових (всього 400 осіб), темна (не було електрики) і холодна - вона не дуже відповідала вимогам, щодо міських гарнізонних церков.

І в 1906 році приймається рішення про будівництво нового гарнізонного храму.

Друга військова церква

Тож на початку ХХ століття командування 34-ї піхотної дивізії отримало дозвіл і гроші (44 000 рублів) на будівництво в Катеринославі ще однієї, однойменної, церкви. Місце для будівництва цього храму було виділено на площі Абрамовича.

Необхідно зауважити, що площею Абрамовича називалася велика незабудована ділянка міста між вулицями Міткою [вул. Чернишевського], Нагорною [вул. Паторжинського], Жуковського і Семінарською [вул. Клари Цеткін, нині Массаковського]. А свою назву площа отримала на ім'я єврейського купця Абрама Абрамовича, який жив по сусідству - на вулиці Жуковського, 25 (зараз це непримітна одноповерхова будівля, повністю осучаснена, пофарбована в бежевий колір, прямо навпроти гуртожитку №2, за ним відразу боковий фасад апеляційного суду).

Щоб храм не був збудований навкіс площі, і для узгодження спорудження будівлі з загальним напрямком найближчих міських вулиць, вівтар був побудований замість сходу на північний схід.

Новий Хрестовоздвиженський храм був зведений за типовим проектом військових храмів архітектора Федора Михайловича Вержбицького.

«Однонефна базиліка в еклектичному стилі з елементами «руського» стилю» (так, це саме про нашу церков) була побудована з одним куполом і дзвіницею. Архітектурно вона особливо не виділялася посеред десятків таких же храмів, які були розкидані по неосяжним просторам країни. Всього в імперії до 1917 року було побудовано не менш 60-и таких церков.

Купол був встановлений над вівтарем, а не посеред храму - це особливість тих військових церков, які будувалися за проектом Вержбицького.

Побудована вона була з білої силікатної цегли і однією з останніх робіт в храмі було проведення електрики.

Для розпису вівтарної стіни був запрошений викладач графічних мистецтв 2-ї Класичної Гімназії І. Д. Євсєєвський, який за 375 р. написав на вівтарній стіні образ Богоматері. Це була копія із зображення в Київському Володимирському соборі. І в якості жертви для храму (тобто безкоштовно) додав чотирьох Євангелістів в вітрилах купола храму. На цих, так званих вітрилах («парусах»), на які спирався купол храму, збереглися зображення тих самих апостолів Матвія, Марка, Луки та Іоанна з їх символами: ангелом, левом, бичком та орлом, а також Богородиці з ангелами. Незважаючи на те, що розписи отримали серйозні пошкодження, особливо Богородиця, вони і тепер дивують своєю оригінальністю і майстерністю зображення сюжетів.

апостол Лука з биком

апостол Матвій з ангелом

апостол Іоанна з орлом

Діва Марія

І хоча зовні сама церква не була шедевром архітектури, але внутрішнє її оздоблення було дуже цікавим. По-перше, військові зберігали тут безліч своїх реліквій: нагороди, сурми, штандарти, по-друге, в храмі були присутні ікони видатних майстрів 18 століття і по-третє, храм розписував не тільки Євсєєвський, а й видатний згодом український художник-символіст Юхим Михайлів, який проходив в той час військову службу в Катеринославі. На жаль, розписи пензля Михайліва не збереглися.

Будівництво нашого храму йшло практично одночасно з будівництвом казарм. Казарм, які увійшли в історію нашого міста, як Феодосійські (червоні цегляні будівлі в два та три поверхи уздовж вулиці Лагерної [нині пр. Гагаріна]. Автором проекту цього комплексу був Дмитро Степанович Скоробогатов - відомий Катеринославський архітектор кінця XIX - початку XX ст. Казарми побудовані в стилі модерн. Роботи зі зведення Феодосійських казарм завершилися в 1912 році, практично одночасно зі зведенням Другої військової церкви.

Феодосійські казарми

Феодосійські казарми

У радянські часи військові Хрестовоздвиженські храми колишнього Катеринослава були ліквідовані, як культові споруди. У січні 1930 року рішенням Дніпропетровського окрвиконкому була закрита Стара церква, а незабаром, у грудні 1932 року, закрили і Новий військовий храм зі стандартним формулюванням «у зв'язку з відмовою релігійної громади від користування нею».

Стара військова церква ще до війни зникла з лиця міста - була знищена в кінці 1930-х років. Згодом на її місці побудували середню школу № 10. Нової ж пощастило трохи більше: в храмовому будинку після деякого переобладнання, в результаті якого воно втратило купол, дзвіницю і деяку архітектурно-церковну атрибутику, розмістилася піротехнічна фабрика, а в роки німецької окупації Дніпропетровська в військовому храмі були відновлені богослужіння. І тривали такі до 1950 року.

Стара військова церква

У другому кварталі 1952 року черговий уповноважений області у справах релігії повідомляє «Три людини (студентів) з будівельного інституту приходили до мене з питанням підготовки матеріалів про зняття з обліку Хрестовоздвиженської церкви і передачі будівлі інституту для спортивних потреб. Порадив звертатися в управління інституту і радянські організації».

Громада в особі священика Хрестовоздвиженського храму не заперечувала проти передачі будівлі будівельному інституту, але натомість просила «коробку колишньої церкви на Севастопольському кладовищі, її ремонт та пристосування для Хрестовоздвиженської церкви». (мабуть мова йде про церкву Воскресіння Лазаря, біля якої у 2020 році знайшли поховання відомого катеринославця О. Поля).

Але такого права громада не отримала. В 1953 році будівлю церкви передали нашому інституту. Храм був закритий остаточно з формулюванням «не має священика, не має будівлі».

Так скінчилось парафіяльне «життя» Другої військової церкви міста Катеринослава-Дніпропетровська-Дніпра.

З плином часу з'явилися проекти реконструкції храму. Таких було два.

Проекти реконструкцій пропонувалися в основному у вигляді студентських дипломних робіт.

Можна виокремити два варіанти реконструкції, так би мовити, Повне відновлення храму і Часткове.

Проектом № 1 (повний) передбачалося знесення гуртожитку № 1, 2 і 3, нашого навчального корпусу, басейну і усіх господарських прибудов навколо. Храм при цьому відновлювався би в повному обсязі і первозданному вигляді. Один з основних недоліків цього проекту - матеріальний. А ще, і це важливо, композиційна недоречність такого великого об'єкта в сформованій забудові району.

Ідея проекту № 2 - це відтворення храму, як Домової церкви.

При цьому реконструюється центральна частина храму і відбувається переобладнання її під Домову церкву, а на місці старої вівтарної частини для збереження святості цього місця - зведення невеликої каплиці.

Недоліки такого варіанту: змінюється первинний зовнішній і внутрішній вигляд храму; доступ до храму віруючих, які не є членами колективу академії, був би обмежений.

На даний час не розглядається жодної з існуючих варіантів реконструкції.

І на завершення, кілька невеликих, більш щасливих історій про храми, які були побудовані за проектом архітектора Федора Вержбицького.

І перша з них про військовий храм в місті Карсі (Туреччина).

Як можна поєднати «неоруський стиль» в архітектурі і, наприклад, мінарети?
Можна. Ми знайшли інформацію, що в м. Карсі є Фетхіє-джамі - мечеть-перемоги. Мечеть Fethiye колись була церквою Олександра Невського і побудована вона в 1908 році за проектом Вержбицького. Згодом до неї було прибудовано два мінарети.

військовий храм в місті Карсі (Туреччина).

військовий храм в місті Карсі (Туреччина).

Храм в місті Коувола (Фінляндія)

Храм в Жмерінці (Україна)